Профілактика застудних захворювань
Насамперед необхідно використовувати власні резерви здоров'я, спрямовані на самоврегулювання, зміцнення імунітету. Загартовувати організм за допомогою фізичних вправ, ходьби на свіжому повітрі, водних процедур, вітамінотерапії, природних фітонцидів, які містяться в часнику та цибулі, різноманітних ефірних масел. Слід привчати себе дихати тільки через ніс.
Останнім часом медики рекомендують з метою профілактики вакцинацію, яку у всьому світі визнали найефективнішим засобом боротьби з грипом -упереджуючи методом щеплення розповсюдження хвороби, можна уникнути епідемії.
Коли ж застуда або грип все ж не обминули Вас, запам'ятайте кілька дуже важливих моментів:
по-перше, треба залишатися вдома (корисно для Вас і благородно стосовно інших людей, яких можете заразити інфекцією);
по-друге, постільний режим і, звичайно, сон - один з найкращих «лікарів».
Третій момент: викличте лікаря, який після обстеження призначить Вам лікування. І не зволікайте з викликом, щоб не допустити важкого перебігу хвороби.
А тим часом, поки чекаєте лікаря, пийте теплі несолодкі напої, вдихайте аромати ефірних олій (лавандова, евкаліптова, кедрова, хвойна), або ж використовуйте їх для інгаляцій. Біля ліжка покладіть блюдце з мілко нарізаним часником. Носоглотку можна промивати розчином, який готують так: на стакан теплої води додати половину чайної ложки солі і 3-4 краплі 5% настоянки йоду.
Корисною є медово-часникова «каша»: натерти часник і змішати з липовим медом; приймати по одній чайній ложці тричі на день, запиваючи теплою водою.
Суха гірчиця в шкарпетки, малина, смородина, мед, гарячий грог із червоного вина з корицею, настій цибулі на молоці залишаються, як і раніше, випробуваними домашніми засобами в усі часи.
І все ж треба пам'ятати, що вони частіше всього використовуються як допоміжні, в залежності від стану, в якому перебуває хвора людина. Порадьтеся з лікарем, і він підкаже Вам, які саме народні рецепти раціонально використати разом із призначеними ним ліками. А ще не можна забувати, що захворювання на грип є не тільки заразним, але й небезпечним своїми ускладненнями. Тому так важливо звернутися за консультацією до лікаря своєчасно.
Прес-центр Одеської обласної держсинепідслужби
День Соборності
День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, щовідбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День соборностівідзначався з 1999 року. Свято встановлено в Україні «...враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і ЗахідноукраїнськоїНародноїРеспубліки для утворенняєдиної (соборної) українськоїдержави...» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99[1]. У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р.- прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.
ЗО грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість встановлено «День Соборності та Свободи України»
Ідея соборності бересвій початок відоб'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії.
Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У XVIII — початку XX ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була в край важливою територіальна єдність.
22 січня 1939-го було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційномурівні свято Соборності. Відбулосьце у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехословаччині. Це був чудовий привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з'їзді Всенародних зборів українців у Хусті 21 січня 1919-го про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві, і легітим і зуватитим самим свою програму побудови Української держави на базі «закарпатського П'ємонту».
Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю ЗО тис.людей, яке з'їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.
Автор матеріала
Коментарі
