Для формування у логопатів позитивної мотивації до занять, необхідно створити загальну емоційно-позитивну атмосферу, котра знизить тривожність і страх дитини допустити помилку, можливість попасти під нарікання і насмішки. Позитивне сприйняття навіть незначних досягнень дитини, психологічна підтримка у вигляді похвальних слів і дотиків сприяє емоційному комфорту і психологічній рівновазі.

Широке використання ігор і цікавих прийомів на заняттях (смішні малюнки, ігрове формулювання завдань і вправ, загадки і т. д.) не тільки запобігають виникненню нудьги, але й спонукають появі збудження інтелектуальних емоцій логопатів: здивування, новизна, сумніви, досягнення. Оптимальний для дитини темп і змістовна насиченість занять, чередування розумової напруги і відпочинку, попереджувальна або швидка і доступна допомога логопеда при складнощах, ситуаціях успіху – все це формує оптимістичний настрій, відчуття радості і задоволення від роботи на логопедичному занятті.

В роботі з молодшими школярами не слід забувати про значення змістової мотивації дитини до участі в співпраці з логопедом. Для цього важливо дізнатися чи є в дитини позитивні очікування від занять, чи є ціль її участі в заняттях.

Робота по корекції мовлення повинна визначатися не тільки характером мовленнєвого дефекту, але й враховувати притаманні дітям психологічні особливості, що тісно пов`язані з розвитком пізнавальних процесів (сприйняття, уявлення, мислення, корекція недоліків психофізичного розвитку).

В існуючій організації логопедичної роботи існують слідуючі протиріччя: з одного боку, заняття з логопедом – індивідуальні, групові, корекційна робота ввечері з батьками необхідні, з другої – така діяльність часто не викликає цікавості у дітей, оскільки логопедична робота по усуненню недоліків мовлення це кожноденна кропітка праця, яка потребує посидючості і підкорення вимогам дорослих.
 

Дуже важливо знати, що навчальна мотивація дітей частіше знижена. Для школярів логопатів ведучою діяльністю стає навчання, але діти люблять гратися, тому існує необхідність пошука нових шляхів підвищення пізнавальної активності дітей, які стимулювали б їх внутрішню мотивацію через поєднання цих видів діяльності.
 
Якщо мова йде про навчальну діяльність, то вона повинна бути підібрана з таких завдань: різноманітних, посильних по навантаженню, цікавих, з використанням різних матеріалів (карток, предметних і сюжетних малюнків та інше).

Якщо це ігрова діяльність, то вона урізноманітнена різними видами гри (дидактичної, сюжетно-рольової, творчої) та широким використанням ігрових прийомів в роботі логопеда.

Відомі педагоги відмічають, що діти краще засвоюють новий матеріал в процесі гри і рекомендують логопедам намагатися робити заняття більш цікавим, так як це одне з основних завдань навчання і виховання. Багато вчених відмічають важливу роль навчальних ігор, які дозволяють логопеду збільшить практичний досвід дитини.
 

Дидактичні ігри значно відрізняються по формі і змісту. В іграх, які не мають певного сюжету, більш конкретно виділені ігрові дії і правила, навчальна ціль яких переважає над ігровою. Для навчання логопед використовує такі ігрові моменти: сюжет, уявну ситуацію, змагання та ін.. Своєрідним ігровим елементом в роботі логопеда в навчанні являють собою іграшки, малюнки тварин, казкові персонажі, герої мультфільмів та ін.
 

В додаток до окремих ігрових прийомів і дидактичних ігор сама ігрова навчальна ситуація тісно пов`язана з ходом логопедичного заняття. Завдяки їй вирішуються основні виховні і навчальні цілі, підвищується активність логопатів в процесі навчання, знижується втомлюваність, формується цікавість до пізнавальної діяльності, розвивається емоційна чуйність. Таке навчання допомагає логопату відчути свої можливості та впевненість у собі.