Мета заходу:

• формувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого, інтерес до літератури про бій під Крутами;
• розвивати мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків;
• прищеплювати любов і повагу до історичних надбань українського народу, інтерес до минулого;
• виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до історії власного народу.

Хід заходу

Читець:

Сьогодні в тяжкій повсякденній борні
Будується наша Вкраїнська держава.
Її незалежність потрібна усім
І ми помилятись не маємо права.
Історія наша нам більш не простить,
Забудьмо зловіснії сварки і чвари.
Як зрадим Вкраїну в цю жадану мить,
Нам знов не минути всім Божої кари.
Згадаймо, як предки боролись колись,
В боях здобували і волю, і славу;
Як річеньки крові за край наш лились,
За рідну Вітчизну, Вкраїнську державу.

Ведучий: Пам’яті героїв Крут присвячується!

Ведуча: 29 січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров’ю, назва якої – Крути!

Ведучий:Крути – це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

Ведуча: А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною.

Наперед виходить дівчина в образі матері-України зі свічкою в руках.

Дівчина:

Стоїть сумна, похилена верба...
То Україна і її судьба...
Горить, немов свіча, тополя —
То України горда доля.
Червоні люди, в снігу калина —
То України сліз краплини...

Ведучий: УКРАЇНО! Віки шуміли над тобою і забирали у народу не одну мирну днину: шматували тебе міжусобицікнязів і нищили твою державність.

Ведуча: Аркан на шию твоїм дітям закладали ординці татаро-монгольських ханів.

Ведучий: Мечем і вогнем випалювали наш корінь польські пани, втоптували у гній рідну мову, гвалтували твою пісню. Запроторювали на Сибірську каторгу російські царі наймудріших і наймужніших синів і дочок. Морили лютим голодом у 20-30 роках, якого ще не знала людська цивілізація. Спопеляли твою вроду в канцтаборах німецькі фашисти. За тебе помирали студенти – твій цвіт, Україно, в 1918 році.

ЧИТЕЦЬ:

Як сніги покриють землю
Pядном білим, не забудь
Спом’янути тую славу,
Що лишилась нам з-під Крут.

Триста юних, одчайдушних...
Стократ більший був там враг –
Не вступились, не подались,
Всі лягли там на полях.

Вічну славу здобували
України біля Крут,
Не забудь героїв триста,
Спом’яни їх – не забудь!

Ведуча: Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було.

Ведучий: 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихала, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України... Цієїстанціїнемає на картах нашої держави. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від Києва. Поїзди, проходячи повз цю колишню маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...

Кліп про Крути

Ведуча: Російську імперію 1917 року революційні події потрясали: відбувся державний переворот, імператор зрікся престолу і передав правління державою Тимчасовому буржуазному уряду. За владу вПетрограді боролися різні політичні сили. У листопаді її захопили більшовики на чолі з Леніним. Українські патріоти вирішили скористатися історичною нагодою і створити суверенну державу. 1917 – 1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Дуже жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними. У листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку. Це видатна подія в історії українського народу.

Ведучий: Більшовицька Росія не змогла змиритися зі створенням Української держави. Її становище ускладнювалось тим, що Центральна Рада, якій належала влада в Україні, зволікала з вирішення багатьох надзвичайно важливих, термінових питань. Саме цим скористались більшовики, щоб проголосити в Українській Народній Республіці радянську владу. Більшовики почали застосовувати великі військові сили і рушили до Києва...

Читець:

Над Крутами — круки, під круками Крути.
Зійшлося козацтво, щоб волю здобути.
Сніги зледеніли, і темінь іскриста.
За Крутами в скруту зійшлося їх триста.
Білим снігом мело, чорним громом ґуло,
Їх там триста, як скло.Полягло, полягло...
Моя Україно, мій Києве-княже,
Ця юнь безборонна за тебе поляже.

Ведучий: Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам.

Ведуча: Запис до лав юних захисників Центральної ради відбувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: “ Вступайте до студенськогокурення! Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все “.

Ведучий: Студенти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблизно 300 чоловік. Це було переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки. Курінь одразу ж був розгорнений у лаву проти більшовицьких сил. Сміливо йшли юнаки на січ. У глибокому снігу, при морозі – 15 С , у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 6-и тисяч бійців...

Пісня Павла Дворського «БАЛАДА ПРО КРУТИ»

Ведуча: Ось так опинилась молодь під Крутами, тими Крутами, що стали трагедією, рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впало в бою, а половину забрали в полон, довго й жорстоко катували.
Ведучий: Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками. Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту – розстріляти.

Ведуча: 27 засуджених стали в ряд. Наближались страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати: “ Ще не вмерла Україна “. Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні.
Ведучий: Дивним способом урятувалися поранені, яких доставили до Харкова. Лікарі-українці допомогли їм втекти з лазарету, інакше не минула б їх доля товаришів. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про мученицьку смерть юних героїв.

Ведуча: А ворог уже лютував у Києві. Лише за 10 днів свого панування в місті більшовики розстріляли 5 тисяч людей. 200 українських гімназистів знищили за те, що вони були записані в бойовий курінь і вільне козацтво. Розстріляли і тих, хто не хотів вступати до радянського війська.

Ведучий: Розстрілювали за те, що розмовляли українською мовою, за пісню українську, навіть за сорочку-вишиванку можна було кулю дістати. Гинула молодь України, її цвіт, її надія.

ЧИТЕЦЬ:

Виряжала мати сина під Крути із дому,
Розчесала йому кудрі понад головою:
- Іди, іди, мій синочку! В бою не вагайся!
Як побореш воріженьків, додому вертайся.

- Іду, іду, моя мати, чиню твою волю,
А ти, мамо, молись Богу, щоб вернувсь додому.
Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила,
Поміж вбитими шукала найменшого сина.

Як знайшла поміж тілами голівоньку сина,
Положила на коліна – та й заголосила:
- Люлі, люлі, мій синочку... А я твоя мати.
Тебе вбили воріженьки! Москалі прокляті!

Ведуча: Тільки-но більшовики залишили Крути, селяни з довколишніх сіл познаходили тіла розстріляних. Їхніх очей не було вкрито за давнім звичаєм червоною китайкою. Ворог кинув їх на поталу дикій звірині та хижим крукам. Селяни зібрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм. На могилі поставили хрест.

Ведучий: Загинув увесь студентський курінь. Загинули юнаки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши,що воля українського народу за визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва.

Ведуча:

Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам’ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: “ Для Вас ця могила навіки залишається полум’ям віри... Діти України... вона буде тим дзвоном... що не дасть спинитись... не дасть забути... Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку – вільна самостійна Україна! “

ЧИТЕЦЬ:

Між горами в лісі сумують смереки,
Шумлять молоді ясени,
В окопах глибоких, в могилах високих
Лежать України сини.

Несіть їм, дівчата, і сльози, і квіти,
Нарвіть, юнаки, сон-трави,
Вони теж хотіли кохати і жити
Були молодими, як ви.

Нелегко їм було у землю лягати
Тоді, як горіла вона,
І нині їм тяжко під нею лежати,
Хоч квітне вже волі весна.

Віддайте хвалу їм, віддайте їм шану
За муки, за кров пресвяту.
Любіть Україну, Вітчизну кохану –
Не тільки в піснях і цвіту.

Любіть і відгоньте від неї злі сили,
З якої б не йшли сторони,
Любіть її так, як повстанці любили,
І так бороніть, як вони.

Моя Україно, живи для краси,
Для слави, для щастя і долі.
Ніколи ні в кого хлібів не проси,
Будь вільна, як вітер у полі.

її не скують ланцюги
І наміри люті ворожі.
Стоять її вірні сини навкруги
З шаблями в руках насторожі.

Вони присягають на вірних шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні знамена за тебе в боях
Ніколи не вкриті ганьбою.

Відеокліп «Пам’яті Героїв Крути присвячується…»

На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Tридцять мучнів-українців,
Славних молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, – грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

Павло Тичина

Ведучий:

У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами. 94 роки тому 300 “мучеників українських” пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь. Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужапам’ять про героївКрутів. Тож вшануймо пам’ять полеглих хвилиною мовчання.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ.

ЧИТЕЦЬ:

Ви за свободу гинули без скарги,
Серед потоків і руїн.
Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава
І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади,
Не пригинали колін,
Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава
І наш доземний уклін.

Ваші могили знані й незнані,
Волі народної дзвін.
Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава
І наш доземний уклін.

Ведуча: Так , як ваші ровесники стали на захист України в нерівному бою 94 роки тому, станьте на мирну битву за Україну. Заспіваймо ж, як і герої Крут, наш гімн “ Ще не вмерла Україна “.

Звучить Гімн України.

ЧИТЕЦЬ:

Любіть Україну, як вірні сини,
Віддати життя їй готові,
Як юні сини, що життя віддали
Під Крутами всі, як герої.