Україна… Багато визначних подій було в історії нашої держави. Зараз ми можемо з гордістю згадувати їх та пишатися ними. Це наша історія, це наша свідомість…Але що зараз для нас означає це величне слово „Україна”? Наші діди, прадіди будували цю землю, боролися за неї та молилися Богу, щоб їхні внуки, а саме ми, змогли милуватися її краєвидами, змогли молитися в величних храмах нашої землі.

Насамперед, необхідно звернутися серцем і душею до наших національних духовних цінностей, величної історії, відродити духовність, і це додасть сил побороти економічні та побутові труднощі. Потрібно жити в мирі. Любов має панувати у родині, у державі. Потрібно любити і поважати один одного. Слід працювати натхненно і самовіддано, що допоможе підняти розвиток нашої держави. І тоді, я вірю, пройде трохи часу, і настануть зовсім інші роки для нашої країни. Роки швидкого піднесення та розвитку. Наші міста і села стануть багатими, люди щасливими, а душа віруючою. Хочу вірити в майбутнє нашої держави. Адже надія ніколи не вмирає. Вона живе і жевріє у наших серцях. Тільки потрібно прикласти трохи зусиль і зможемо побачити плоди нашої праці.

Пам’ятаймо слова Василя Симоненка:

Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

За ініціативи районного парламенту дітей та членів шкільного парламенту було проведено фоточелендж "З Україною в серці", в якому взяли активну участь і здобувачі освіти нашої школи. Кожен учасник мав можливість висловити свою любов до рідної землі.

Нам потрібно творити нові сторінки історії України, не забуваючи про ті великі подвиги наших предків. Сторінки, які з гордістю згадуватимуть наші внуки та правнуки. І тільки, якщо в нашому серці пануватиме любов до України, ми зможемо творити, творити і творити. Наше майбутнє в наших руках. Ми творці своєї долі. Ми будуємо Україну, і залежно від того як ми це зробимо, таке ставлення буде до нас у наших правнуків. Згадаймо слова Володимира Сосюри: «Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай». Написавши колись ці слова, поет вже ніколи не відступався від них, тож побажаємо, щоб ці рядки стали своєрідним девізом і для нашої молоді, як стали вони для Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Ліни Костенко, чия творчість надихає та наповнює любов´ю до рідної землі.