3 грудня у всьому світі відзначають день інвалідів або людей з особливими потребами. За даними Всесвітньої організації оздоровлення, 13% жителів нашої планети становлять люди з порушеннями психічного й фізичного розвитку. Кількість людей зі статусом «інвалід» в Україні сьогодні перевищує 2,6 млн. Що почуває людина, усвідомивши себе інвалідом? Біль, розгубленість, байдужість або, можливо, покірність долі? «Я людина з обмеженими можливостями, але я не інвалід» - це слова одного із них. І з цим важко не погодитися.

«Ніколи не сумуй, сподівайся, борися й домагайся своїх життєвих цілей». Саме так звучить девіз інвалідів. І багато хто з цих людей може бути прикладом для нас, здорових людей. Люди з особливими потребами – це такі ж люди як і ми, з рівними правами , з такими ж проблемами. Тому 3 грудня в Олександрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 з метою виховання толерантного ставлення до людей з особливими потребами було проведено цілий ряд заходів: години спілкування, уроки доброти, перегляд відеопрезентацій, відеофільмів, де школярі могли познайомитися з життям та досягненнями людей, які мають фізичні вади, але своєю наполегливістю та титанічною працею досягли значних висот у різних галузях.

Не в кожного з них складається доля, як хотілося б. У когось опускаються руки й зломлена воля, а хтось, зціпивши зуби, щодня доводить , що він спроможний . як і всі, а можливо кращий, - знаходить себе у спорті, у науці, у мистецтві, створює родину і живе щасливим життям. Ми повинні завжди підтримувати цих людей і дивитись на них як на рівних.

Автор матеріалу – педагог-організатор Носенко Н. К.