Щорічно, в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Голодомор 1932 – 1933 років – одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин та наслідків національної трагедії.

28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932 – 1933 років геноцидом українського народу. Це був найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібному тому, що випав на долю однієї з найродючіших країн. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це у врожайний 1932 рік.

Пухли старі й малі, вимирали роди й села. Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932 – 33 роках. Ще довго із покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

Нікого не залишила байдужим ця сумна дата в Олександрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Цього дня у школі були проведені уроки – реквієми, години спілкування, де учні від 1 по 11 клас згадали страшні події тих далеких голодних років, глибоко усвідомили їх трагізм, запалили скорботні свічки пам’яті як данину тим, хто навічно пішов від нас, хвилиною мовчання вшанували пам’ять замордованих голодом.

Також було створено експозицію та вахту пам’яті «Минуле стукає в наші серця» та на прапорі закріплено траурну стрічку. У шкільній бібліотеці оформлено тематичну виставку «І мертвим, і живим, і ненародженим…».

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1932-33 років все одно хвилюватиме серця людей: і тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

Автор матеріалу педагог-організатор Носенко Н. К.