Співачка досвітніх огнів, Дочка Прометея, "Чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну" - саме так називали Лесю Українку...

152 роки тому, 25 лютого 1871 року, в м. Новограді-Волинському на Житомирщині (сучасне м. Звягель) у родині Косачів-Драгоманових народилася донька Лариса. Дівчинка, яка стала відомою на увесь світ письменницею Лесею Українкою, відкрила красу душі через ліричні та драматичні твори, знала 10 мов, була активісткою жіночого українського руху, написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів», за яким згодом навчалися діти в школах, майстерно грала на фортепіано, брала уроки живопису в школі О. Мурашка, займалася перекладом та збирала фольклор... Попри хворобу, активно працювала, мандрувала, товаришувала, творила, мала життєве кредо:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!